Журналу «Благовісник» — 30 років

Благовісник — провісник добра, щастя (Тлумачний словник української мови).

Журналу «Благовісник» — 30 років!

115 номерів. Сотні статей, проповідей, інтерв’ю, новин, поезії. 30 років часопис намагався відчувати пульс сьогодення, інформуючи про зміни в суспільстві, у церкві та особистому сприйнятті Бога.

Я не знаю, що керувало думками братів та сестер, причетних до народження нашого журналу, коли вони назвали його «Благовісником». Бо що може були краще за людину, яка приносить комусь хорошу вістку? Хіба що сама вістка. Без сумніву, найбільш радісною та величною є вість, яку несе людині Євангелія. Бо й саме це слово означає — «добра вістка». Це про неї співали ангели на віфлеємських полях, це вона «розходилася по всій землі» (Мт.9:25-26), це вона «звіщалася вбогим» (Мт.11:4-5). Це вона досягла й нашого часу, і наших сердець. І «цю звістку, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам...» (1Iв.1:5). Що ж це за вістка? Вона проста й велична: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16).

Блага Вістка залунала на повний голос і в Україні. Ми щиро вдячні за це нашому Господові. І вважаємо себе безмежно щасливими, що не лише почули її, але й можемо стати носіями Євангелії для наших співвітчизників, можемо стати БЛАГОВІСНИКАМИ.

Уже тридцять років звучить голос «Благовісника». Озираючись назад, хочеться сказати словами псалмотворця: «Не нам, Господи, не нам, але йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!» (Пс.113:9). Користуючись нагодою, можна було б згадати хороші слова читачів про наш журнал, надрукувати листи подяки. Але... не нам, Господи, не нам... Можна було б похвалитися здобутками та перемогами на журналістській ниві. Але не нам.... Можна розказати про творчі плани, презентувати грандіозні проекти...

«Не нам, Господи...»

Емблема журналу — голуб із зеленою гілкою в дзьобі. У прадавні часи, коли на землі закінчився страшний потоп, глава спасенного сімейства Ной випустив із ковчега голубку. І вона принесла йому добру вістку — на землі відроджується життя. Нехай «Благовісник» несе вістку про нове життя в Богові тим, хто з надією чекає доброї новини. Нехай він відродить серця українців і принесе їм Євангелію Божої любові. А втім... Хіба ця Добра Вістка є нашою? Ми лише прості проповідники вістки з неба. «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. I горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену» (1Кор.9:16-18).

«Не нам, Господи...»

Часопис тепер переживає непрості часи. Підвищення цін та витрат на видання, спад зацікавленості паперовими виданнями, непомірна конкуренція з електронними інформаційними ресурсами — усе це не надає оптимізму. Але поки що ми маємо можливість зустрічатися з читачами на сторінках журналу. Дякуємо за це Богові, дякуємо й вам — наші читачі, жертводавці, молитвеники. Дякуємо служителям Української Церкви ХВЄ усіх рівнів, які підтримували та благословляли нас. Віримо, Блага Вістка звучатиме й надалі в нашому краї.

Благовісник,1-2,2022